Комунальний заклад "Первомайський ліцей № 2 Первомайської міської ради Харківської області"

 
МОН України

Сторінка психолога

05.01.24 

Психологічна травма в дітей: поради батькам

Батьки можуть зробити дуже багато для відновлення стану своєї дитини після пережитих потрясінь і важких стресових ситуацій. Такими ситуаціями можуть бути небезпечні для життя автомобільні аварії, пожежі, повені, раптові захворювання або смерть близьких членів сім'ї, злочин чи насильство. Якщо ви пережили велике потрясіння чи горе, пам'ятайте про головне: час і підтримка неодмінно допоможуть вам знову стати на ноги. Діти реагують по-різному Реакція дитини на горе чи пережиту трагедію буде залежати від цілого ряду чинників, а також від її віку, стадії розвитку та становлення особистості, від того впливу, який мала ця подія на її батьків чи інших членів сім'ї. Реакція вашої дитини може бути абсолютно не такою, якої ви очікуєте. Реакції на психологічну травму можуть бути такими:

 Заглиблення в себе – така реакція може проявлятись у втраті інтересу до діяльності, у втраті довіри, небажанні розмовляти чи регресі до більш інфантильної поведінки.  Зацикленість – проявляється в потребі знову переживати стресові події, наприклад, через ігри та малюнки, що повторюються. Дитина може бути надмірно стурбована можливими подіями в майбутньому (які, на її думку, можуть бути якось обумовлені тим, що сталось) або ж ночами їй можуть снитися жахи.

 Тривога – у зв'язку із тривожним станом можуть виникнути проблеми з концентрацією уваги або зосередженням, нав'язлива поведінка, страх перед розлученням, проблеми зі сном, дратівливість і нестриманість.

 Фізичні симптоми – часто проявляються головними болями й болями в животі. Також можливі затримки реакції. Спочатку може здатися, що деякі діти добре справляються із ситуацією, але стресовий стан може проявитись у них набагато пізніше, наприклад, дати про себе знати через кілька днів, тижнів або навіть через місяці. Важливо порозмовляти про подію Уважна й довірлива розмова допомагає виявити всі проблеми. Спробуйте зробити таке:

 Переконайте вашу дитину, що все вже в минулому й вона в безпеці (але тільки якщо це дійсно так). Можливо, вам доведеться казати їй про це знову і знову.

 Прислухайтесь до своєї дитини. Серйозно поставтесь до її тривог і почуттів.

 Нехай ваша дитина знає, що вам важливо з'ясувати, що вона сама думає про те, що сталось, оскільки її думка вам дуже дорога.

 Розкажіть дитині про те, що сталось, але так, щоб це було доступно її рівню розуміння, не вдаючись до страхітливих подробиць. Використовуйте зрозумілу для дитини мову. Якщо ви спробуєте приховати від неї точну інформацію, вона буде заповнювати прогалини в розумінні на основі свого досвіду, наявною в неї інформацією та за допомогою своєї уяви, а це може ускладнити її стан.

 Переконайтеся, що ваша дитина не зробила будь-які неправильні висновки. Наприклад, діти молодшого віку можуть думати, що трагедії – це їхня провина, тому що вони були неслухняними чи погано думали про когось.

 Поговоріть про подію в колі сім'ї. Дозвольте висловитись абсолютно всім, у тому числі й дітям. Це допоможе кожному члену сім'ї подолати ізоляцію, зрозуміти та почути один одного, а також відчути підтримку.

 Порозмовляйте з дитиною про те, як люди можуть реагувати на трагічні події. Розкажіть їй про різні прояви таких станів. Скажіть дитині, що в таких обставинах її почуття абсолютно природні й нормальні, переконайте її в тому, що з часом вона буде почувати себе краще. Ваша реакція дуже важлива Те, як криза впливає на вас, на ваші реакції на почуття й поведінку вашої дитини, буде грати величезну роль і справляти потужний вплив на здатність дитини впоратися з тим, що сталось, і вийти зі стресового стану. Що при цьому слід мати на увазі?

 Намагайтеся зрозуміти. Прийміть той факт, що зміни в поведінці вашої дитини, такі як істерики чи нічне нетримання сечі, можуть бути її реакцією на горе або стресові події.

 Приділіть дитині додаткову увагу, особливо перед сном, а також в інших випадках, коли вона знаходиться не з вами і її це дуже хвилює.

 Діти дивляться на своїх батьків, щоби зрозуміти подію, горе та знайти способи відреагувати й побороти його. Щоби зрозуміти свої страхи і стрес, а також щоби втішитися й отримати підтримку, їм необхідно, щоб дорослі були поруч. Якщо ви страждаєте й не можете впоратися зі своїми почуттями, реакціями або стосунками, важливо, щоб ви все-таки знайшли підтримку й допомогу для себе. Якщо ви цього не зробите, страх і душевні страждання дитини будуть тільки посилюватись.

 Делікатно й обережно порозмовляйте з вашою дитиною про свої почуття й дозвольте їй розповісти про свої.

 Пам'ятайте, що всі люди різні й можуть мати різні емоційні реакції. Не очікуйте, що ваша дитина відчує те саме, що й ви.

 Дайте дитині відчути контроль над своїм життям. Навіть незначні рішення, такі як вибір між двома начинками для бутерброда, дозволяють дитині знайти почуття контролю над ситуацією. Це особливо важливо після душевного хаосу, який є наслідком кризи. У дітей, які відчувають себе безпорадними (і не відчувають контролю), зазвичай симптоми стресу мають більш виражену глибину.

 Не намагайтесь надто оберігати дитину. Бажання, щоби після пережитого всі члени сім'ї були поруч, – це нормально, але важливо також, щоб вони відчували, що їхній власний світ – цілком безпечне місце для життя. Дуже важливий розпорядок життя сім'ї Пропозиції такі:

 Намагайтесь якомога більше дотримуватись вашого звичайного розпорядку дня. Щоденна передбачуваність звичного графіка діє на дітей заспокійливо.

 Завірте вашу дитину в тому, що дуже скоро її звичайний розпорядок стане таким, як і раніше. Якийсь час вона може бути не у змозі справлятися зі своїми щоденними справами, наприклад, відвідувати школу або виконувати домашню роботу. Не тисніть на неї. Просто дайте їй час.

 Поки що не вводьте жодних змін, наприклад, таких як нові правила або більш суворі стандарти поведінки. Дочекайтесь більш сприятливого часу.

 Збережіть ролі в сім'ї такими, якими вони були колись. Наприклад, не наполягайте, щоб ваша дитина взяла на себе більше домашніх обов'язків, і не чекайте, що вона буде задовольняти емоційні потреби засмучених батьків. Практичні стратегії для батьків Пропозиції такі:

 Дозвольте вашій дитині проводити багато часу, граючи або займаючись рекреаційною діяльністю, наприклад, спортом, зокрема улюбленими іграми із кращими чи старими друзями.

 Залиште час для веселощів. Сміх, весело проведений час і заняття для спільного задоволення можуть допомогти всім членам сім'ї відчути себе краще.

 Якщо апетит вашої дитини зменшився, не наполягайте на тому, щоб вона їла під час трьох основних прийомів їжі. Якщо в цей час вона не хоче їсти, просто запропонуйте їй постійні перекуси протягом дня.

 Переконайтеся, що ваша дитина достатньо відпочиває та спить.

 Обмежте стимулятори, такі як цукор, яскраві продукти й шоколад.

 Допоможіть вашій дитині розслабитись фізично – теплі ванни, масаж, розповідь цікавих історій і часті обійми прекрасно допоможуть зняти м'язове напруження.

 Втручайтесь, якщо яка-небудь діяльність засмучує або тривожить вашу дитину, – наприклад, телевізійне шоу, яке нагадує дитині про пережиту травму або сприяє посиленню занепокоєння, тривоги чи страху. Не бійтесь вимкнути телевізор, якщо зміст програми не сприяє відновленню дитини. Про що треба пам'ятати батькам

 Діти й дорослі оговтаються від горя або важких переживань, необхідні час і підтримка.

 Те, як ви самі долаєте кризу і як реагуєте на почуття й поведінку вашої дитини, буде мати величезний вплив на її здатність пережити важкі події.

 Розповідайте дитині про факти події доступною для її розуміння мовою. Але якщо ви стурбовані станом вашої дитини або відчуваєте, що не справляєтеся самостійно, звертайтесь по професійну пораду. Доречним початком у такій справі може стати відвідування вашого сімейного лікаря.

 

05.01.24 Правильно хвалимо своїх дітей
У багатьох країнах світу похвала не заохочується. Наприклад, у Китаї дітей хвалять рідко, батьки турбуються про можливі наслідки похвали. Уважається, що зайва похвала підвищує его дитини, роблячи її самозакоханою та егоїстичною. Раніше й у країнах Заходу негативно ставились до надмірної похвали й завищеної самооцінки. Але сьогодні все інакше. Люди без кінця хвалять один одного і щедрі на похвалу своїх дітей. Вони вірять, що похвала робить їх кращими – більш мотивованими, більш упевненими, більш здатними вирішувати складні завдання. Чи насправді це так? У деяких випадках так. Наприклад, на думку психологів, мами, які хвалять дошкільнят за хорошу поведінку, роблять дітей більш соціально адаптованими. Але в інших випадках похвала може зруйнувати мотивацію дитини. Як правильно хвалити своїх дітей?
Психологи стверджують, що похвала буде потужним фактором, який сприятиме мотивації, у тому випадку, якщо батьки дотримуватимуться наступних рекомендацій:
З увагою ставтесь до рівня розвитку вашої дитини Дуже маленькі діти на очах розквітають від похвали. Немовлята й малюки отримують користь від похвали, яка заохочує їх самостійно пізнавати дійсність відповідно віковим особливостям. В одному з наукових досліджень 2-річним дітям були видані непрості завдання, при цьому вчені уважно вивчали реакцію матерів, які спостерігали за старанними спробами малюків. Через рік ці ж сім'ї запросили знову і провели повторне дослідження з дітьми. Дослідники виявили такий факт. Трирічні діти, які найкраще справлялися з різними завданнями і проявляли наполегливість при вирішенні завдань, були тими дітьми, чиї матері хвалили й заохочували їх самостійність рік тому – у два роки.
Старші діти більш розвинені й можуть трактувати похвалу в негативному сенсі. У той час як дуже маленькі діти, швидше за все, приймуть ваші слова за чисту монету, зі старшими дітьми зовсім інша історія. Коли діти виростають, вони дізнаються про ваші власні можливі мотиви хвалити їх. Якщо вони відчувають вашу нещирість, то можуть відхилити похвалу. Вони також можуть бути чутливими до вашої протекційної поблажливості або маніпулювання.
Коли хвалите, будьте щирими й конкретними Нещира похвала може завдати шкоди самооцінці та зруйнувати стосунки. Очевидно, що діти не зворушені похвалою, якщо ви здаєтесь їм нещирими. Але нещира похвала не просто неефективна. Вона може бути руйнівною. Діти можуть подумати, що вам їх шкода або ви намагаєтесь ними маніпулювати. Нещира похвала може означати, що ви не розумієте свою дитину. Чи виникають ці проблеми з дуже маленькими дітьми? Напевно, ні. Але як тільки ваша дитина подорослішає настільки, щоби подумати про мотиви, якими ви керуєтесь, коли її хвалите, вона може стати чутливою до впливу нещирої похвали. Щоб запобігти появі нещирості, уникайте частих, щедрих, дуже узагальнених і неконкретних похвал. Діти, швидше за все, будуть сумніватися саме в них.
Хваліть дітей тільки за ті риси, які вони в силах змінити Може здатися, що вихваляння інтелекту або таланту вашої дитини буде стимулювати її самооцінку, а також мотивувати дії. Але виявляється, такого роду похвала має протилежний ефект. Учені продемонстрували його в серії експериментальних досліджень, і виявилося, що коли ми хвалимо дітей за їхні здібності, вони стають більш обережними. Діти уникають завдань і потенційних проблем. Вони бояться зробити що-небудь не так, зазнати невдачі й позбутися вашої високої оцінки. Діти також можуть подумати, що інтелект чи талант – це те, що в людей або є, або немає. При цьому вони відчувають свою безпорадність, коли припускаються помилок. Який сенс намагатися працювати над собою, якщо помилки свідчать про брак інтелекту? Тому краще не хвалити дітей за здібності. Краще хваліть їх за те, що вони точно можуть змінити, як, наприклад, рівень зусиль при виконанні завдання або зміна стратегії.
Використовуйте змістовну похвалу, яка орієнтує на реалістичні, досяжні стандарти Одна похвала може звучати просто: «Молодець, так тримати». Інша містить інформацію про те, що конкретно було правильним у діях дитини: «Мені подобається, як ти почав твір, описав проблему й пояснив, чому вона важлива». Остання називається змістовною похвалою й уважається більш корисною, ніж узагальнена похвала. Коли ви хвалите дитину змістовно, то не просто кажете, що вона молодець. Ви даєте їй конкретну інформацію та орієнтуєте на свої стандарти. Але є важливе застереження. Стандарти, на які ви орієнтуєте, повинні бути розумними. Якщо ви перехвалюєте дитину, наприклад, кажучи: «Ти просто неперевершений! Я ніколи не чула, щоби хтось грав на піаніно краще, ніж ти!», ви можете дати їй хибне уявлення. Ваша дитина може зробити висновок, що ваші стандарти перевищують людські можливості. Як вона може їх досягнути? Похвала, яка задає нереально високі стандарти, може стати джерелом тиску й змусити дітей відчувати себе неповноцінними.
Остерігайтеся хвалити дітей за легкі досягнення Якщо ви хвалите дітей за виконання простих завдань, вони можуть зробити неправильний висновок: або ви настільки легковірні, що не знаєте, наскільки легке це завдання, або вважаєте легковірними їх. Така інтерпретація малоймовірна в дітей молодшого віку. Але коли діти дорослішають, вони починають усе більше й більше міркувати про соціальну значущість похвали. Один з експериментів було проведено з американськими дітьми у віці від 4 до 12-ти років. Їм продемонстрували відеозапис, на якому два студенти виконували одне й те саме завдання. Обидва впоралися з ним однаково добре, але тільки одного з них похвалили. Далі дітей попросили оцінити здібності й зусилля кожного зі студентів. Усі вони, незалежно від свого віку, погодилися з тим, що студент, якого похвалили, працював над виконанням завдання краще. Але старші діти також зробили висновок, що у студента, якого похвалили, більш низькі здібності. Однак такі реакції можуть бути пов'язані з культурними особливостями. Коли подібний експеримент був проведений з китайськими дітьми, старші не зробили висновок, що студент, якого похвалили, поступався у своїх здібностях. Різниця може відображати китайське ставлення до похвали й інтелекту. Адже в Китаї дуже рідко хвалять. У результаті люди менш схильні до подібного висновку про те, що похвала нещира або зверхньо пихата. Крім того, китайці більше схильні розглядати інтелектуальні досягнення як продукт вкладених зусиль.
Остерігайтеся хвалити дітей за те, що вони й так люблять робити Якщо ви хвалите дітей за те, що вони люблять робити, – це нормально. Але не перехваліть, особливо у випадку зі старшими дітьми. Якщо ви будете постійно хвалити їх за те, що вони роблять із задоволенням, це може суттєво знизити їхню мотивацію. Наприклад, припустимо, що Петрик любить їсти моркву. І щоразу за обідом мама хвалить його за це. В якийсь момент, свідомо чи несвідомо, хлопчина починає сумніватись у своїй мотивації. Він що, їсть моркву тільки заради похвали? Петрик змінює своє ставлення до улюбленої страви. Отже, це обов'язок, а не задоволення! Коли похвала закінчується, Петро втрачає інтерес до моркви. Чи справді відбувається саме так? Добре описані випадки, коли якийсь час люди отримували відчутну вигоду (або винагороду) щоразу, коли вели себе певним чином (наприклад, дитина отримувала гроші кожного разу, коли їла моркву). У таких випадках зворотна реакція у вигляді зміни ставлення дитини відбувалась негайно. Менша кількість досліджень показує, що похвала може мати той же ефект. Недавнє дослідження мозку довело, що соціальна винагорода (похвала) й матеріальна винагорода (наприклад, гроші) активізують одні й ті самі ділянки мозку. Експеримент з їжею, проведений на дітях, доводить, що похвала, як і гроші, змусила дітей менше любити їжу. Але ключовим моментом тут є те, що похвала надходила щоразу, тому діти розраховували на високу оцінку за певну (очікувану) поведінку. Коли похвала несподівана або спонтанна, вона має потужну мотивуючу силу. Тому зовсім не означає, що ми не можемо або не повинні хвалити наших дітей за хорошу поведінку або добре виконану роботу. Ми просто повинні бути обережними, щоб не замінювати похвалою природні джерела мотивації.
Уникайте похвали, яка порівнює вашу дитину з іншими дітьми На перший погляд, це може здатися хорошою думкою – хвалити дітей за перевагу над однолітками. Зрештою, дослідження показали, що така соціально-порівняльна похвала підвищує мотивацію дитини та її задоволення від виконання завдання. Але є, принаймні, дві великі проблеми з такого роду похвалою. Проблема перша: соціально-порівняльна похвала мотивує до того часу, доки дитина залишається першою. Якщо конкурентоспроможність падає, діти схильні втрачати свою мотивацію. Власне, діти, які звикли до соціально-порівняльної похвали, не вміють гідно програвати. Розглянемо експеримент з американськими учнями 4 і 5-х класів. Дітям видали набори пазлів, а після того, як вони їх склали, діти отримали три варіанти похвали: соціально-порівняльну, похвалу за майстерність (коментарі про те, як дитина освоїла завдання) або взагалі не отримали жодної похвали. Потім діти виконали друге завдання. На цей раз вони залишились без певних орієнтирів, без чіткого розуміння того, наскільки добре вони впоралися. Як ця невизначеність вплинула на мотивацію кожної дитини? Тут усе залежало від того, яку похвалу діти отримали раніше. Ті, які отримали соціально-порівняльну похвалу, зазнали втрати мотивації. А діти, які отримали похвалу за майстерність, показали підвищену мотивацію. Інакше кажучи, зворотна реакція на соціально-порівняльну похвалу настала в той момент, коли дітям перестали розповідати, що вони перемогли своїх однолітків. Проблема друга: соціально-порівняльна похвала вчить дітей бути конкурентоспроможними, а не оволодівати майстерністю. Коли діти вирішують, що мета полягає в тому, щоби перевершити інших, вони втрачають внутрішню мотивацію виконання завдання. Робота цікава тільки тоді, коли вона дозволяє їм показати, що вони найкращі. Крім того, ці діти так націлені на збереження конкурентних позицій, що уникають проблем і можливостей учитись. Навіщо вирішувати щось нове, ризикуючи зазнати невдачі? Соціально-порівняльна похвала не готує дітей до боротьби з невдачами. Замість того щоб учитись на своїх помилках, такі діти відчувають безпорадність.

 

                               

                     Поради батькам першокласників

  Вітаю вас, шановні батьки  першокласників!

Ось  пройшло літечко  і ваші дітки стали першокласниками!  Звичайно ви хвилюєтесь і переживаєте за кожну дрібницю. Адже, ваші діти такі маленькі, такі домашні, непосидючі,  несміливі. Так звикли до вашої уваги і до того що ви можете  виконати, якщо й не усі, то більшість  їхніх забаганок. А в школі нові люди, правила,  вимоги.  Пригадую себе, коли відправляла свою манюню доньку до 1 класу. В голові безліч тривог: чи сподобається вчителька…з ким посадять…чи ніхто не буде ображати, чи знайде спільну мову з дітьми,  зможе постояти за себе не принижуючи інших,  чи зможе висидіти 4 уроки…, чи не буде хворіти, чи легко будуть даватися науки…чи знайде друзів, полюбить школу…..   Схожі наші побоювання? І цей перелік можна продовжувати до безкінечності.

Що ж можна  зробити, щоб перший клас для ваших діточок став добрим стартом на всі роки шкільного життя?

 

1. Заспокойтесь! Діти дуже вразливі і тонко відчувають ваш настрій: «Раз батьки непокояться, то й нам необхідно боятися школи». Краще розповідайте дітям, що було цікавого в вашому шкільному житті, скільки друзів ви придбали, як допомагали один одному, якими цікавими були уроки, як отримані знання знадобилися в житті, як здорово робити щодня відкриття, розповідайте кумедні історії зі свого шкільного життя.

  Не ведіть при дитині розмови, що в неї «закінчилося дитинство», мовляв, бідненька, скільки тепер у неї турбот. Навіть в жартівливій формі не кажіть про школу зневажливо, не лякайте вчителями

 

  3. Щоб дитина легко адаптувалася до школи вона повинна бути в певній мірі самостійною.  Вона повинна знати, що перед їжею і після відвідування туалету необхідно помити руки, вміти   взутися, можливо-зав’язати шнурки, одягнутися, зібрати в портфель свої речі і слідкувати за їхнім порядком, витерти собі носика,  хлопчику зняти капелюха коли він заходить до школи, тощо...

 

4. Добре якщо дитина вміє слухати і виконувати ваші вимоги (не тоді коли ви кричите і тупаєте на неї ногами, а тоді, коли спокійно, терпляче пояснюєте). Ця гарна навичка знадобиться в навчанні. Така дитина, навіть якщо  вона до школи не навчилася писати букви, читати, рахувати, але вміє слухати дорослого і виконувати щось на його прохання і пояснення, в школі  швидко включиться в роботу і у неї не буде проблем з навчальними дисциплінами. Школа для того і існує, щоб навчати. Дітки 6 років краще виконують прохання батьків, якщо дія  є частиною гри. Пригадайте своє дитинство і фантазуйте, грайтесь, змагайтесь. До речі, в грі бувають переможці: або ви, або дитина. Покажіть  на своєму прикладі, як гідно відреагувати на перемогу і на поразку.

 

5. Гра допоможе оволодінню правилами спілкування. Грайте в школу вдома. Нехай всі іграшки стануть першокласниками (у хлопчиків навіть машинки можуть бути учнями), ваша дитина- вчителем,  а ви станьте учнем. В такій грі ви побачите усі особливості шкільного життя, зрозумієте, гарно чи ні слухає ваша дитина урок, що викликає в неї дискомфорт. Наголошуйте на тому, що ви гарна учениця, добре сидите, знаєте як сидіти за партою, як відповідати на уроці, як попроситися до туалету, що робити на перерві, як познайомитися і запропонувати дружбу, як звернутися до вчителя, в які ігри можна погратися на перерві., як вітатися з дорослими. «Слухати і вчитися» чи «пояснювати іншим і вчитися»- різні речі. Так ваша дитина 100% запам’ятає матеріал і усі ваші поради в контексті гри будуть сприйматися дитиною , як власний досвід.

 

6. Допоможіть дитині розвинути дрібні м’язи  рук, які  активно задіяні при письмі. Для цього існує пластилін, мозаїка, пазли, дрібний конструктор, бусини, крупи, ґудзики, тощо. Нехай дитина багато розфарбовує. Покажіть їй що лінії можна  наносити охайно, одну до одної але в різних напрямках ( до себе, від себе, зліва на право та навпаки, а також по колу). Таке розфарбовування допоможе при написанні елементів букв. Видатний український педагог Василь Олександрович Сухомлинський писав ««Витоки здібностей і дарувань дітей знаходяться на кінчиках їхніх пальців».

 

7. Читайте з дітьми книжки. Читання не тільки розширює кругозір дитини, а й емоційно об’єднує її з вами, дає можливість обсудити події, поведінку героїв, разом посміятися над кумедними моментами, поспівчувати, перечитати місця, які сподобалися. Діти люблять щоб їм перечитували вже знайомі книжки. Перечитуйте! Вони, впізнаючи «матеріал», будуть намагатися підказати вам, що буде далі, поправити, якщо ви припуститися неточності. Це виробляє в них активність, і тоді їм буде абсолютно нескладно вже на першому уроці висловити свою «дорослу думку». Від вашого ставлення до книжок, до читання залежить те, як усе це полюблять ваші діти

 

8. Починайте жити по новому розпорядку дня

Старайтеся, аби дитина лягала спати не пізніше дев'ятої години вечора, вставала о 7 годині ранку. Дуже важливо сформувати у дитини уявлення про те, що за чим потрібно робити вранці і ввечері. Знайомте з годинником.

 

9. Тренуйте увагу, пам'ять, розвивайте мислення.

- попросіть розповісти сюжет мультфільму, пригадати про що читали минулого разу

- включайте дітей у виконання завдань за попередньо розробленим планом дій: створення будинків із конструктора, малюнки, орнаменти, аплікації, вироби, форми яких ви задаєте словесно або за допомогою схеми.

- вчіть порівнювати, аналізувати зразок і результат своєї або чужої роботи, знаходити і виправляти помилки.

- частіше пропонуйте дітям, особливо з низьким показником розвитку уваги, вправи: у газеті, старій книзі на одній із сторінок закреслювати усі букви «а», намагаючись не пропускати їх. Завдання поступово можна ускладнити, попросивши дитину закреслити всі букви «а», обвести у кружечок усі букви «к», підкреслити всі букви «о».

- в інтернеті є безліч малюнків, які можна скачати та роздрукувати: «Знайди вихід з лабіринту», « Порівняй картинки», «Знайди відповідність між предметами», « Згрупуй предмети» , «З'єднай числа і отримай образ»., «Знайди зайве слово чи зображення»

 

10. Навчання в школі несе значне навантаження на ще слабкий скелет, на нерозвинені м’язи, на  очі, нервову систему, весь організм в цілому. Ви бачили як себе поводить дитина яка намагається старанно щось написати? В неї рухається кожен м’яз, навіть язик повторює рух руки! Уявляєте, до якої втоми це приводить? Тому  дитина у вільний час повинна багато рухатися, добре висипатися, дихати повітрям, бігати босоніж, закалятися, добре харчуватися щоб ставав міцнішим її імунітет. І ніяким боком в цьому переліку не стоять телевізор, комп’ютер та інші гаджети.  Звісно, якщо ви хочете щоб вам дитина не заважала, то дайте їй в руки мобільний телефон з іграми і не дивуйтесь тому, що  потім вона не чує ні вас, ні вчителя, ні кого… і вчитися теж не бажає, бо це відриває її від «захоплюючого» віртуального світу. Особливо це шкодить тим дітям, у яких є проблеми з вимовою букв, звуків, з пам’яттю, увагою.

11. Потурбуйтесь про емоційний стан дитини. Частіше обнімайте і кажіть про те, яка вона у вас гарна, розумна, чесна, добра, трудолюбива... Видатний український педагог, психологг  Симон Соловейчик писав  що дитина  повинна знати, «вона не краща за інших, не гірша за інших. Вона неповторна для самої себе, своїх батьків, друзів, вчителів».

    Не кричіть на дитину, бо вона привчається працювати тільки тоді, коли отримує очікувану «порцію» негативної уваги. Не намагайтеся  дитині  надавати занадто багато  яскравих емоцій та вражень. Збуджена нервова система потребує часу на відновлення. Бажано щоб діти цього віку перебували в емоційно-стабільному просторі

 

   Щоб дитина гарно навчалася, дбайливі батьки ще до школи вчать рахувати, читати, писати і дуже пишаються тим, що їхнє чадо вміє щось робити краще, ніж сусідський хлопчик або дівчинка. Але якщо така розумненька дитина не може в школі знайти спільну мову з однолітками, постійно турбується про те, щоб уся увага вчителя була сконцентрована на ній, а в разі, якщо не отримує бажаного, то починає вередувати, злитися, ображати інших, плаче,  відгорожується від дітей і зранку не хоче йти до школи, гірше – починає хворіти. В такому випадку батьки бувають дуже незадоволені школою, вчителем, бо не оцінили їхню дитину  та ще й нарікають на неправильне виховання.  

Різні бувають проблеми, але вам завжди прийдуть на допомогу  вчителі школи, шкільний психолог, адміністрація школи.

І нарешті, пам’ятайте, те, як дитина адаптується до школи і яких успіхів досягне, залежить від багатьох чинників. Основними з-по­між них є такі:
— родинна атмосфера — взаємини і спілкування в сім’ї;
— готовність дитини до школи;
— стан здоров’я дитини;
— розумові здібності;
— емоційна стабільність, упев­не­ність, самоконтроль;
— мотивація дитини до роботи;
— умови для праці і навички роботи;
— вимоги і очікування батьків.

***********************************************************************************************************************************************************

Важко уявити, що в сучасному світі людину, наче річ, можуть продавати. Але, на жаль, це так. Щороку тисячі людей потрапляють до тенет міжнародних злочинних синдикатів, які на торгівлі людьми заробляють мільярди доларів.

   У нашій школі пройшов «Тиждень протидії торгівлі людьми», у рамках якого був організований перегляд тематичних фільмів «Станція призначення – життя»  (9 клас), «Небезпечна гра» (11 клас). Ці кінострічки змусили замислитися над проблемою, поглибити знання з питання торгівлі людьми, дійти до висновку, що бажання заробити «великі» гроші можуть призвести до втрати найдорожчого – життя.

Друже, щоб запобігти торгівлі людьми,

зберегти своє життя та гідність, не стати «товаром»

ПАМ ЯТАЙ:

1.     Думати, що ЦЕ може трапитися з ким завгодно тільки не с тобою – необачно та небезпечно

2.     Яскравий глянцевий буклет – не привід для довіри. Будь розбірливим до об яв, реклам щодо працевлаштування, або навчання за кордоном, які пропонують засоби масової інформації

3.     У світі велика кількість хворих людей чекає трансплантованих органів. Не потрап на гачок обіцянок та обману.

4.     Для виїзду за кордон ніколи не бери грошей у борг від малознайомих людей. Грошова кабала – шлях до рабства.

5.     Знайомство у ЧАТі з подальшим запрошенням за кордон – не привід щоб загубити своє життя в тенетах злочинності. Привабливість і щирість «знайомого» можуть бути приманкою, частиною ретельно опрацьованої операції. Ніколи не спіши з відповіддю на запрошення – усе добре обміркуй та зваж.

6.     Кастинги модельних агенцій – це ( у більшості випадків!) аукціон живого товару.

7.    Шлюбні агентства – дуже часто є тільки засобом пошуку жінок для секс – індустрії.

 

 

Поради щодо спілкування:

  • Ставлення людей до вас ніби віддзеркалює ваше ставлення до них;
  • Хто любить людей, того й люди люблять;
  • Виявляйте ініціативу в приязному ставленні до інших;
  • Цікавтеся людьми, що оточують вас, їхніми турботами і радощами;
  • Ніколи не користуватиметься популярністю той, хто не цікавиться справами інших людей;
  • Учіться ставити себе на місце іншої людини;
  • Вживайте якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення до людей: "даруйте", "перепрошую", "дякую", "будь ласка" та інші. Ввічливість обеззброює;
  • Використовуйте кожну нагоду для спілкування.

 

Заповіді учня:

Ú    Ти здібний і сильний! Будь упевнений у своїх силах і здібностях.

Ú    Вчися самостійно мислити. Тренуй пам’ять. Більше запитань ”Чому?”

Ú    Постійно шукай практичне застосування своїм знанням.

Ú    Будь завжди уважним до самобуття, потреб, прагнень інших.

Ú    Навчись і умій дружити. Життя без друзів неможливе.

Ú    Проявляй миролюбність, толерантність і милосердя до оточуючих.

Ú    Спори і конфлікти вирішуй з позиції розуму.

Ú    Пробачай тих, хто свідомо або несвідомо став причиною неприємностей.

Ú    Якщо хочеш, щоб поважали тебе, необхідно навчитись поважати інших.

Ú    Прислухайся до думок інших і рахуйся з ними.

Ú    Будь доброзичливим, усміхненим, поступливим.

Ú    Пізнай себе, можливості середовища, тих умов, що тебе оточують, і зроби правильний вибір, визнач свої цілі і зміст життя.

 

Поради для батьків
  • Не поспішайте задовольняти бажання дитини.
  • Не намагайтеся виконувати за сина чи доньку будь-яку справу.
  • Давайте дитині постійні доручення, стежте за їх виконанням.
  • Навчіться вислуховувати свою дитину, бути терплячими, не поспішайте закінчувати за неї фрази, не перебивайте, не підганяйте.
  • Не нав’язуйте дитині своєї волі, краще аргументовано доведіть, що так буде краще.
  • Привчайте дитину до аргументації своїх вчинків: пропонуйте їй щоразу замислитися над тим, що вона хоче робити або що робить.
  • Спонукайте дитину пізнавати довкілля.
  • Створіть навколо маляти безпечні умови його перебування та пізнання.
  • Пояснюйте дитині зрозумілою мовою, але без сюсюкання та зайвого спрощення, призначення та корисність різних речей, правила користування ними.
  • Вчасно привчайте дитину до самообслуговування: щоб не викликати протидії вашим домаганням, продумайте ігрові форми, зацікавлюйте, заохочуйте гарними словами, авансуйте її зусилля.
  • З найменшого віку привчайте шанувати й любити своїх батьків, бабусь й дідусів, братиків та сестричок; не допускайте їх самоствердження за рахунок інших.
  • Поважайте свою дитину не принижуйте її гідність брутальними словами, глузуванням з її незграбності та неумілості, фізичними покараннями.
  • Пам’ятайте: прикладом для дитини є її батьки.
  • Любіть дитину не сліпою, а мудрою любов’ю, яка допоможе їй вирости гарною людиною, вдячною Вам і здатною до самореалізації в різних життєвих умовах.