Комунальний заклад "Первомайський ліцей № 2 Первомайської міської ради Харківської області"

 
МОН України

Використання сучасних педагогічних технологій при проведенні занять гуртків.



 
Використання сучасних педагогічних технологій при проведенні занять гуртків.

Учебники

Глізнуца О. Впровадження інтерактивних технологій у ПНЗ // Позашкілля. – 2012, серпень. – с.11 – 13.
1. Даниленко Л.І. Теорія і практика інноваційної діяльності в загальній середній школі// Управління освітою. 2001. - №3. - С. 18-24
2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. - К., 2004
3. Ігнатенко М. Сучасні освітні технології // Математика в шк.,-2003.-№4.
4. Помазан Т. Інтерактивні форми роботи в гуртках // Позашкілля. – 2012, вересень. – с. 12 -13.
5. Використання сучасних педагогічних технологій при проведенні занять гуртків. Методика використання гри на заняттях гуртка [електронний ресурс].
6. Химинець В.В. Інноваційна освітня діяльність/ В.В. Химинець. – Ужгород: Інформаційно-видавничий центр ЗІППО, 2007. – 364 с.

 
 






Інші книги з цього розділу:
 
 
 
 
Гандбол у школі

Гандбол у школі
Гандбол, у нинішньому його вигляді, придумали датські футболісти на рубежі ХІХ і ХХ століть — як заміну футболу, для гри в зимовий час. У гандбол грають руками, а кожна команда складається всього лише з 6 гравців і воротаря. Згадки про «прабатьків» цього виду спорту — стародавні ігри з м'ячем руками — зустрічались ще в «Одіссеї» Гомера та у працях давньоримського лікаря Клавдія Галена. Датою зародження спортивної гри з м'ячем, зареєстрованої в міжнародній спортивній класифікації за назвою «гандбол» (ручний м'яч), прийнято вважати 1898 р, коли викладач фізичного виховання реального училища датського міста Ордруп Гольґер Нільсен[en] ввів в уроки фізичної культури жіночих груп гру з м'ячем, названу «гаандболд» («гаанд» — рука і «болд» — м'яч), у якій на невеликому полі змагалися команди з 7 чоловік, передаючи м'яч один одному і прагнучи закинути його у ворота. Сучасні дослідження дозволяють віднести дату зародження гандболу до більш раннього періоду. У 1890 р. у Чехії одержує поширення народний варіант гри з м'ячем, названий «газена»[cs] (кидати). Гра зводилася до нерегламентованого перекидання та лову м'яча у змішаних групах без єдиноборства. Цього ж року в Німеччині, у Кеніґсберзі, вчитель гімнастики Конрад Кох створив спортивну гру з м'ячем «raffball» («хапати м'яч»), тако ж відому під назвою «konigsbergerball» («кеніґсберзький м'яч»), елементи якої згодом були використані при формуванні німецького варіанту гандболу. У 1917 році берлінець Макс Гейзер із двох ігор склав нову гру для жінок за назвою «ручний м'яч». Ніхто не уявляв собі, що ця гра знайде таке поширення в усьому світі. У 1918 р. на міжнародній спортивній карті чітко позначилося дві протиборчі течії гри: чеська газена (на сході) та німецький гандбол (на півночі й заході). Вже у 1920 році в Берліні відбулися перші ігри на Кубок і першість Німеччини з ручного м'яча. А в 1923 р. ввели нові правила змагань. Зменшення розмірів м'яча, уведення правила «трьох секунд» і «трьох кроків» значно сприяло підвищенню техніки гри. У 1925 р. відбулася перша міжнародна зустріч Німеччини з командою Австрії. Німеччина програла з рахунком 5:6. У листопаді 1926 року в Кельні відбулося перше робоче засідання комісії, що вибрало керівних діячів нового міжнародного органу. Президентом став Ф. Ланґ, до керівництва увійшли представники Австралії, Англії, Австрії, Ірландії та Франції. Одночасно відбулося розділення гандболу на дві його різновиди: гандбол 7×7 та 11×11. Було створено комісію з підготовки міжнародних правил 11×11. Визнання гандболу міжнародним видом спорту в 1926 р. дало поштовх до розвитку гри в ряді країн. З'явилися клуби, що культивують гандбол у Люксембурзі, Швейцарії, Іспанії й інших країнах.

 
 
 
Категорії